Хвороби ріпаку:рідко,але дуже    влучно.

Не так багато відомо хвороб, які вражають ріпак, а якщо порівнювати з кількістю шкідників, яких уже понад 50 видів, то число недугів узагалі мізерне. Ріпак хворіє нечасто, але коли це трапляється, наслідки можуть бути критичними.

Причини захворювання ріпаку

Неправильна сівозміна

Найкращими попередниками для ріпаку є багаторічні бобові трави, хорошими — рання картопля, горох та однорічні трави. Гірші попередники, які призводять до збільшення кількості небажаних гостей у посівах культури, — капуста, редька, гірчиця.

За теперішніми нормами, ідеально, коли ріпак повертається на площу раз на чотири роки. Якщо сіяти частіше, це може призвести до ураження шкідниками або хворобами.

Погодні умови

Хвороби починають розвиватися за умов підвищеної вологості повітря (близько 80%) та дощової погоди. Полюбляють інфекції також помірний температурний режим, у середньому 18℃. Але такі хвороби, як борошниста роса, розвиваються під час посухи.

Дефіцит поживних речовин

5 переваг та 5 недоліків вирощування  ріпаку. Особливості технології

Ріпак дуже вимогливий до мінерального підживлення та умов його проведення. Дефіцит азоту, як і марганцю, швидко призводить до ураження рослин різноманітними хворобами.

Найпоширеніші хвороби та методи боротьби з ними.

Територіально хвороба може з’явитися будь-де, але основною умовою є підвищена  вологість ґрунту і невисока температура повітря.

Ознаки склеротиніозу помітні у вигляді водяної плямистості на основі стебла. Але важливо знати, що прояви хвороби можуть змінюватися. Захворювання починається з ложа листка. Тут найдовше затримується волога через скупчення пилку, тож виникають сприятливі умови для проростання спор гриба і поширення інфекції. Під час зростання рослини плямистість викликає напівмокру гниль, котра поступово вражає нижні листки. Якщо й надалі погода залишається вологою, то тканини  уражених рослин стають м’якими і починають гнити, а потім покриваються білим ватоподібним шаром, по центру якого помітними стають чорні склероції.

Патоген зимує на післязбиральних рештках, тому важливо не залишати їх на полях.

Якщо хворобу не вдалося попередити, варто обробити посіви фунгіцидами. А можливо, й не один раз. Оптимальний термін внесення, коли 50—60% квіток відкриті, за сухої погоди — на кілька днів пізніше. Кількість води не повинна бути меншою від 300—400 л/га, щоб фунгіцид добре поширився на стеблах. Через швидке випаровування фунгіцидів можна проводити обприскування за сонячної погоди в середині дня. Обробка проти склеротиніозу також зменшує ймовірність ураження іншими інфекціями. Уражені посіви варто обробляти препаратами з діючими речовинами боскалід і піраклостробін, з нормою 0,8 л/га. Також застосовується азоксистробін та тебуконазол у нормі 1,1 л/га.

«Для контролю склеротиніозу треба в період цвітіння, а краще — посеред цвітіння, коли 30—50% квітів зацвіли, робити фунгіцидні обробки. Що краще обрати? Із розвитком інноваційних продуктів на ринок вийшла нова діюча речовина, боскалід, яка належить до групи перидин-карбоксамідів. Це діюча речовина із найширшим спектром дії проти основних хвороб ріпаку, зокрема, білої гнилі».Така хвороба з’являється на посівах ріпаку з кількох причин: по-перше, підвищена вологість, а по-друге, недотримання сівозміни.

Мікосфереллез проявляється у вигляді численних округлих плям різного розміру. Забарвлення їх здебільшого світле в центрі, з темним тонким контуром. На стеблах плями мають продовгувату форму і фіолетовий відтінок.

На листках мікосфереллез викликає пожовтіння та некроз, на стеблах — засихання і пригнічення росту.

Патоген живе на наземній частині рослини й переміщується завдяки краплям дощу, таким чином, одночасно може бути уражене все стебло.

На даний момент ця хвороба не є повністю дослідженою, тому й відсутній конкретний алгоритм дій в разі ураження. Та якщо все-таки вдалося виявити так звані симптоми, то безперечно потрібно застосувати фунгіцид із діючою речовиною тебуконазол у нормі 0,8 л/га.

Найчастіше така хвороба проявляється в районах, де немає проблем із вологою. Може з’являтись як восени, після отримання сходів, так і навесні, у період відновлення вегетації.                              

Проявляється хвороба завжди однаково, тож її не важко розпізнати. На листках із верхнього боку з’являються жовтуваті плями різної форми, а з нижнього — фіолетовий наліт. Уражені листки досить швидко засихають та опадають. Після чого на стеблі й стручках утворюється той самий наліт. На озимому ріпаку перші ознаки захворювання на листках проявляються на восьму-десяту добу після появи сходів. Перед зимівлею у рослин часто уражуються розеткові листки, які найчастіше з часом відпадають. Навесні у рослин, котрі витримали зиму, хвороба проявляється вже на молодих пагонах. На ярому ріпаку захворювання проявляється найчастіше на початку бутонізації рослин.

Зимує збудник захворювання в рослинних рештках у вигляді ооспор, які навесні є первинним джерелом ураження ріпаку. Гриб може зимувати й на живих рослинах озимого ріпаку у вигляді грибниці. Також може зберігатися у вигляді грибниці та в оболонці насіння. За інтенсивного розвитку хвороби втрати зеленої маси ріпаку можуть сягати 15—25%, а насіння — 10—15%.

Ярослав Мазуренко: Ріпак може давати хороший урожай і на піску. Досвід вирощування у «Волинь-Зерно-продукт»

Профілактикою захворювання є внесення на посіви мікродобрив, котрі у своєму комплексі елементів обов’язково повинні містити марганець, який допоможе підвищити стійкість рослин ріпаку.

Якщо добрива не допомогли рослинам протистояти збуднику, то спектр варіантів фунгіцидної обробки досить широкий. Це можуть бути препарати на основі суміші речовин карбоксилу з тирамом або з діючою речовиною карбендазим. Також дієвими будуть препарати, де за основу взято іпродіон, або ж дитіокарбамат калію та суміш флудіоксанілу з металаксилом-М. Що важливо, металаксил-М справляє вибіркову фунгіцидну дію проти хвороб, викликаних пероноспоровими грибами і є сумісним із пестицидами, які мають нейтральну реакцію.

Ця хвороба може проявлятися на будь-якій частині рослини. На листках, стеблах або стручках з'являються округлі світло-бурі плями з численними крапочками (пікнідами). Уражені частини рослин усихають, а насіння в стручках перестає розвиватися. У пікнідах формуються безбарвні одноклітинні пікноспори.

Збудник зимує в заражених рослинних рештках та насінні, де може  жити аж до 4—7 років. Розповсюджується він конідіями за допомогою дощу, вітру, комах чи механічного контакту. Підвищена ймовірність розвитку інфекції спостерігається за монокультурного вирощування хрестоцвітих культур на перезволожених ґрунтах. Окрім того, на це впливає також висока вологість повітря і помірні температури.

Фомоз ріпаку

Для того, щоб максимально забезпечити рослинам комфортні умови розвитку, варто купувати якісне, протруєне насіння, а також після збирання урожаю знищувати рослинні рештки відповідним обробітком ґрунту. Якщо ж стають помітними ознаки хвороби, то в хід підуть фунгіциди з речовинами боскалід та піраклостробін у нормі 0,8 л/га; також дієвими будуть фосфід амонію та фосфориста кислота від 2 до 3 л/га. Крім того, застосовують бакову суміш флуопіраму, 125 г/л, із протіоконазолом, 125 г/л, з нормами 0,8—0,9 л/га, де обприскування посівів відбувається у фазу повного цвітіння.

Оз­на­ки хво­ро­би проявляються на всіх ор­га­нах рос­лин — стеблах, ли­ст­ковій по­верхні, а іноді й на стручках. Спо­чат­ку стають помітними по­оди­но­кі плями, вкри­ті бо­рош­ни­с­тим на­льо­том пато­ге­ну. По­сту­по­во пля­ми роз­ро­с­та­ють­ся і вкри­ва­ють всю ура­же­ну по­верх­ню. Пізніше листя жовтіє й засихає, на нальоті утворюються дрібні чорні клейстотеції, у вигляді яких гриб зимує на пожнивних рештках, звідки весною стартує нова фаза ураження.

Зго­дом мо­лоді рос­ли­ни ги­нуть. Пізнє ура­жен­ня спри­чи­няє зни­жен­ня кількості та якості вро­жаю.

Борошниста роса ріпаку не спричиняє великих втрат урожаю, але за певних умов її роль зростає. Так, інтенсивність ураження ріпаку борошнистою росою посилюється за умови лужної реакції ґрунтового розчину. Це пояснюється тим, що за високих значень рН ґрунту рослини починають менше засвоювати марганець, вміст якого в листках важливий, щоб не дати розвиватися хворобі. Тому важливо застосовувати мікродобрива з вмістом марганцю.

Борошниста роса ріпаку

Фунгіцидна обробка не менш важлива. Упоратися з проявами борошнистої роси допоможуть препарати з діючими речовинами боскалід та піраклостробін. Так само, як і з фомозом, допоможуть фосфід амонію з фосфористою кислотою у нормі 2—3 л/га.

Як захистити посіви

Ріпак досить примхлива культура, тому вирощувати його беруться далеко не всі. Зазвичай це господарства з суттєвим життєвим досвідом, котрі, як-то кажуть, собаку на цьому з’їли, тому знають про всі потреби цієї культури.

Щоби створити для ріпаку максимально комфортні умови розвитку, варто дотримуватися певних перевірених часом правил.

Щоб ріпак не хворів, сіяти потрібно протруєне насіння.

Варто забезпечити продуману, послідовну сівозміну: вирощувати ріпак раз на чотири роки на тих самих площах.

Вносити мінеральні добрива з мікроелементами в нормах, які встановлюються за результатами агрохімічного обстеження ґрунтів.

Необхідно уникати одностороннього внесення підвищених норм азотних добрив.

Якщо йдеться про озимий ріпак, то важливою умовою є сівба в оптимальні строки.

У разі появи перших ознак захворювання слід проводити фунгіцидну обробку.

Не менш важливо контролювати ситуацію з бур’янами та шкідниками.

Важливо очищати насіння, висушувати його та зберігати в сухих приміщеннях.

На полях потрібно прибирати післяжнивні залишки, знищувати сходи падалиці.

Якщо своєчасно виконувати всі профілактичні дії, то й хвороби на ріпакові не з’являться.

«У нас на Хмельниччині хвороби рідко з’являються. Чув, що подекуди спостерігається біла гниль, але в нас явних проявів не бачив. Аби хвороб не виникало, важлива сівозміна. Ми сіємо ріпак на четвертий-п’ятий рік, крім того, вчасно фунгіциди вносимо.

Для того, щоб виростити гарний ріпак і отримати добрий врожай, за рослинами потрібно доглядати. Не доводити до того, щоб їх уражали шкідники та хвороби. Для цього потрібно дотримуватися чітких правил, зважати на попередній власний досвід і досвід оточуючих.

 

   Хвороби ріпаку:рідко,але дуже    влучно.

Не так багато відомо хвороб, які вражають ріпак, а якщо порівнювати з кількістю шкідників, яких уже понад 50 видів, то число недугів узагалі мізерне. Ріпак хворіє нечасто, але коли це трапляється, наслідки можуть бути критичними.

Причини захворювання ріпаку

Неправильна сівозміна

Найкращими попередниками для ріпаку є багаторічні бобові трави, хорошими — рання картопля, горох та однорічні трави. Гірші попередники, які призводять до збільшення кількості небажаних гостей у посівах культури, — капуста, редька, гірчиця.

За теперішніми нормами, ідеально, коли ріпак повертається на площу раз на чотири роки. Якщо сіяти частіше, це може призвести до ураження шкідниками або хворобами.

Погодні умови

Хвороби починають розвиватися за умов підвищеної вологості повітря (близько 80%) та дощової погоди. Полюбляють інфекції також помірний температурний режим, у середньому 18℃. Але такі хвороби, як борошниста роса, розвиваються під час посухи.

Дефіцит поживних речовин

5 переваг та 5 недоліків вирощування  ріпаку. Особливості технології

Ріпак дуже вимогливий до мінерального підживлення та умов його проведення. Дефіцит азоту, як і марганцю, швидко призводить до ураження рослин різноманітними хворобами.

Найпоширеніші хвороби та методи боротьби з ними.

Територіально хвороба може з’явитися будь-де, але основною умовою є підвищена  вологість ґрунту і невисока температура повітря.

Ознаки склеротиніозу помітні у вигляді водяної плямистості на основі стебла. Але важливо знати, що прояви хвороби можуть змінюватися. Захворювання починається з ложа листка. Тут найдовше затримується волога через скупчення пилку, тож виникають сприятливі умови для проростання спор гриба і поширення інфекції. Під час зростання рослини плямистість викликає напівмокру гниль, котра поступово вражає нижні листки. Якщо й надалі погода залишається вологою, то тканини  уражених рослин стають м’якими і починають гнити, а потім покриваються білим ватоподібним шаром, по центру якого помітними стають чорні склероції.

Патоген зимує на післязбиральних рештках, тому важливо не залишати їх на полях.

Якщо хворобу не вдалося попередити, варто обробити посіви фунгіцидами. А можливо, й не один раз. Оптимальний термін внесення, коли 50—60% квіток відкриті, за сухої погоди — на кілька днів пізніше. Кількість води не повинна бути меншою від 300—400 л/га, щоб фунгіцид добре поширився на стеблах. Через швидке випаровування фунгіцидів можна проводити обприскування за сонячної погоди в середині дня. Обробка проти склеротиніозу також зменшує ймовірність ураження іншими інфекціями. Уражені посіви варто обробляти препаратами з діючими речовинами боскалід і піраклостробін, з нормою 0,8 л/га. Також застосовується азоксистробін та тебуконазол у нормі 1,1 л/га.

«Для контролю склеротиніозу треба в період цвітіння, а краще — посеред цвітіння, коли 30—50% квітів зацвіли, робити фунгіцидні обробки. Що краще обрати? Із розвитком інноваційних продуктів на ринок вийшла нова діюча речовина, боскалід, яка належить до групи перидин-карбоксамідів. Це діюча речовина із найширшим спектром дії проти основних хвороб ріпаку, зокрема, білої гнилі».Така хвороба з’являється на посівах ріпаку з кількох причин: по-перше, підвищена вологість, а по-друге, недотримання сівозміни.

Мікосфереллез проявляється у вигляді численних округлих плям різного розміру. Забарвлення їх здебільшого світле в центрі, з темним тонким контуром. На стеблах плями мають продовгувату форму і фіолетовий відтінок.

На листках мікосфереллез викликає пожовтіння та некроз, на стеблах — засихання і пригнічення росту.

Патоген живе на наземній частині рослини й переміщується завдяки краплям дощу, таким чином, одночасно може бути уражене все стебло.

На даний момент ця хвороба не є повністю дослідженою, тому й відсутній конкретний алгоритм дій в разі ураження. Та якщо все-таки вдалося виявити так звані симптоми, то безперечно потрібно застосувати фунгіцид із діючою речовиною тебуконазол у нормі 0,8 л/га.

Найчастіше така хвороба проявляється в районах, де немає проблем із вологою. Може з’являтись як восени, після отримання сходів, так і навесні, у період відновлення вегетації.                              

Проявляється хвороба завжди однаково, тож її не важко розпізнати. На листках із верхнього боку з’являються жовтуваті плями різної форми, а з нижнього — фіолетовий наліт. Уражені листки досить швидко засихають та опадають. Після чого на стеблі й стручках утворюється той самий наліт. На озимому ріпаку перші ознаки захворювання на листках проявляються на восьму-десяту добу після появи сходів. Перед зимівлею у рослин часто уражуються розеткові листки, які найчастіше з часом відпадають. Навесні у рослин, котрі витримали зиму, хвороба проявляється вже на молодих пагонах. На ярому ріпаку захворювання проявляється найчастіше на початку бутонізації рослин.

Зимує збудник захворювання в рослинних рештках у вигляді ооспор, які навесні є первинним джерелом ураження ріпаку. Гриб може зимувати й на живих рослинах озимого ріпаку у вигляді грибниці. Також може зберігатися у вигляді грибниці та в оболонці насіння. За інтенсивного розвитку хвороби втрати зеленої маси ріпаку можуть сягати 15—25%, а насіння — 10—15%.

Ярослав Мазуренко: Ріпак може давати хороший урожай і на піску. Досвід вирощування у «Волинь-Зерно-продукт»

Профілактикою захворювання є внесення на посіви мікродобрив, котрі у своєму комплексі елементів обов’язково повинні містити марганець, який допоможе підвищити стійкість рослин ріпаку.

Якщо добрива не допомогли рослинам протистояти збуднику, то спектр варіантів фунгіцидної обробки досить широкий. Це можуть бути препарати на основі суміші речовин карбоксилу з тирамом або з діючою речовиною карбендазим. Також дієвими будуть препарати, де за основу взято іпродіон, або ж дитіокарбамат калію та суміш флудіоксанілу з металаксилом-М. Що важливо, металаксил-М справляє вибіркову фунгіцидну дію проти хвороб, викликаних пероноспоровими грибами і є сумісним із пестицидами, які мають нейтральну реакцію.

Ця хвороба може проявлятися на будь-якій частині рослини. На листках, стеблах або стручках з'являються округлі світло-бурі плями з численними крапочками (пікнідами). Уражені частини рослин усихають, а насіння в стручках перестає розвиватися. У пікнідах формуються безбарвні одноклітинні пікноспори.

Збудник зимує в заражених рослинних рештках та насінні, де може  жити аж до 4—7 років. Розповсюджується він конідіями за допомогою дощу, вітру, комах чи механічного контакту. Підвищена ймовірність розвитку інфекції спостерігається за монокультурного вирощування хрестоцвітих культур на перезволожених ґрунтах. Окрім того, на це впливає також висока вологість повітря і помірні температури.

Фомоз ріпаку

Для того, щоб максимально забезпечити рослинам комфортні умови розвитку, варто купувати якісне, протруєне насіння, а також після збирання урожаю знищувати рослинні рештки відповідним обробітком ґрунту. Якщо ж стають помітними ознаки хвороби, то в хід підуть фунгіциди з речовинами боскалід та піраклостробін у нормі 0,8 л/га; також дієвими будуть фосфід амонію та фосфориста кислота від 2 до 3 л/га. Крім того, застосовують бакову суміш флуопіраму, 125 г/л, із протіоконазолом, 125 г/л, з нормами 0,8—0,9 л/га, де обприскування посівів відбувається у фазу повного цвітіння.

Оз­на­ки хво­ро­би проявляються на всіх ор­га­нах рос­лин — стеблах, ли­ст­ковій по­верхні, а іноді й на стручках. Спо­чат­ку стають помітними по­оди­но­кі плями, вкри­ті бо­рош­ни­с­тим на­льо­том пато­ге­ну. По­сту­по­во пля­ми роз­ро­с­та­ють­ся і вкри­ва­ють всю ура­же­ну по­верх­ню. Пізніше листя жовтіє й засихає, на нальоті утворюються дрібні чорні клейстотеції, у вигляді яких гриб зимує на пожнивних рештках, звідки весною стартує нова фаза ураження.

Зго­дом мо­лоді рос­ли­ни ги­нуть. Пізнє ура­жен­ня спри­чи­няє зни­жен­ня кількості та якості вро­жаю.

Борошниста роса ріпаку не спричиняє великих втрат урожаю, але за певних умов її роль зростає. Так, інтенсивність ураження ріпаку борошнистою росою посилюється за умови лужної реакції ґрунтового розчину. Це пояснюється тим, що за високих значень рН ґрунту рослини починають менше засвоювати марганець, вміст якого в листках важливий, щоб не дати розвиватися хворобі. Тому важливо застосовувати мікродобрива з вмістом марганцю.

Борошниста роса ріпаку

Фунгіцидна обробка не менш важлива. Упоратися з проявами борошнистої роси допоможуть препарати з діючими речовинами боскалід та піраклостробін. Так само, як і з фомозом, допоможуть фосфід амонію з фосфористою кислотою у нормі 2—3 л/га.

Як захистити посіви

Ріпак досить примхлива культура, тому вирощувати його беруться далеко не всі. Зазвичай це господарства з суттєвим життєвим досвідом, котрі, як-то кажуть, собаку на цьому з’їли, тому знають про всі потреби цієї культури.

Щоби створити для ріпаку максимально комфортні умови розвитку, варто дотримуватися певних перевірених часом правил.

Щоб ріпак не хворів, сіяти потрібно протруєне насіння.

Варто забезпечити продуману, послідовну сівозміну: вирощувати ріпак раз на чотири роки на тих самих площах.

Вносити мінеральні добрива з мікроелементами в нормах, які встановлюються за результатами агрохімічного обстеження ґрунтів.

Необхідно уникати одностороннього внесення підвищених норм азотних добрив.

Якщо йдеться про озимий ріпак, то важливою умовою є сівба в оптимальні строки.

У разі появи перших ознак захворювання слід проводити фунгіцидну обробку.

Не менш важливо контролювати ситуацію з бур’янами та шкідниками.

Важливо очищати насіння, висушувати його та зберігати в сухих приміщеннях.

На полях потрібно прибирати післяжнивні залишки, знищувати сходи падалиці.

Якщо своєчасно виконувати всі профілактичні дії, то й хвороби на ріпакові не з’являться.

«У нас на Хмельниччині хвороби рідко з’являються. Чув, що подекуди спостерігається біла гниль, але в нас явних проявів не бачив. Аби хвороб не виникало, важлива сівозміна. Ми сіємо ріпак на четвертий-п’ятий рік, крім того, вчасно фунгіциди вносимо.

Для того, щоб виростити гарний ріпак і отримати добрий врожай, за рослинами потрібно доглядати. Не доводити до того, щоб їх уражали шкідники та хвороби. Для цього потрібно дотримуватися чітких правил, зважати на попередній власний досвід і досвід оточуючих.